Полліанна

Полліанні одиннадцать. Так сталося, що вона має оселится в тітоньки Поллі, котру до того зовсім не знала. Тітка ж Поллі – жінка дуже поважна, з суворими поглядами та непорушними правилами. Вона дає помешкання племінниці, бо вважає, що того вимагає її сумління, але теплих почуттів до малої не має. Полліанна зростала в незаможній родині, а тітонька Поллі замолоду успадкувала вельми значні родинні статки, то ж, здавалося б, як важко порозумітися таким різним за віком та вихованням особам, а жити під одним дахом – тим пак. Та як не прискіпувалася стара, як не "виховувала" вона Полліанну, дівчинка завжди ставилася до тієї науки легко, з посмішкою. Й невдовзі, завдяки безпосередності й легкій вдачі, Поліанні вдалося причарувати не лише тітоньку, але й усіх їхніх сусідів. Саме від цієї молодої особи багато хто з них навчився бачити добро навіть там, де його угледіти дуже непросто.