Народні думи

У сиву давнину, коли не існувало ще ні радіо, ні телебачення, ні Інтернету, українці – для того, щоб переповідати новини та історії – винайшли думи. Мандрівні співці – кобзарі, бандуристи чи лірники – ходили від села до села, від міста до міста й розносили серед людей перекази про Козака Голоту, й Марусю Богуславку, й про Самійла Кішку, й про смерть Богдана Хмельницького, й про козацьке життя, й про бурю на Чорному морі, й про втечу трьох братів з Азова. Ці «живі літописи» століттями передавалися з вуст в уста, щоб дійти до наших днів унікальними пам‘ятками про героїчні та драматичні події в історії українського народу. До збірки увійшли такі думи: - Козак Голота; - Смерть Корецького; - Отаман Матяш старий; - Смерть Федора безродного; - Смерть братів самарських; - Смерть козака на Кодині - долині; - Невільники; - Плач невольника; - Невольники на каторзі; - Маруся Богуславка; - Сокіл і соколя; - Коваленко; - Самійло Кішка; - Олексій Попович; - Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі; - Івась Удовиченко, Коновченко; - Розмова Дніпра з Дунаєм; - Смерть козака бандуриста; - Проводи козака до війська; - Козацьке життя; - Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер; - Сестра і брат; - Повернення сина; - Сон удовиченка; - Бідна вдова і три сини; - Іван Богуславець; - Хмельницький та Барабаш; - Повстання проти польських панів; - Дума про смерть Богдана Хмельницького; - Вдова Івана Сірка і Сірченки; - Про Сорочинські події 1905 року