Музичні казки

Головним героєм «Музичних казок» Ніни Найдич є Музика. Майстерне виконання Олександра Биструшкіна та прекрасна музика композитора Юрія Шевченка вельми пасують, створюють особливий настрій. «Казка про маленького Страха» – про маленького пустуна Дмитрика, якому мама, аби його втихомирити перед сном, інколи нашіптує: «Спи, малий, бо зараз Страх прийде…». І от одного разу, коли Дмитрик вперше йшов до музичної школи той маленький Страх з'явився. А потім знову – перед концертом. Подолати ж той несподіваний страх Дмитрикові допомогла саме Музика: «...і раптом Страх відчув, що прекрасні звуки – як їх багато! – рвуть його на шматки». Тоді змайстрував малий Страх собі зі старої гілки скрипочку і подався жити до лісу. Відтоді він вирішив більше не лякати дітей, а навчатися гри на скрипці. У казці «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія» Петрик навчається гри на роялі, а його кіт уміє мелодійно нявчати ДО-МІ-СОЛЬ-МІ-ДО і ходить по клавішах, коли малого нема вдома. Пригоди двох друзяк-котів ледве не завершилися бідою, та Дружба допоможе їм вибратися зі скрутного становища. «Шварценеггер та “Осінні пісня» – вельми реалістичне оповідання для підлітків. Що в ній казкового? А те, що й таке може бути – навіть справжній бандит Толя Зубенко на прізвисько Зуб, який погрожував убити сусіда Олеся – так дратувала його гра на роялі – вражений майстерною грою на концерті ладен взяти свої погрози назад і просити, щоб той навчив грати його сина. «Музичні казки» Ніни Найдич безсумнівно варті уваги, адже вони унікальні. Новизна їх у поєднанні Літератури і Музики. Спільно вони розвивають уміння думати, слухати, відчувати та уявляти прочитане/почуте ще яскравіше.