Людина біжить над прірвою

**Найреалістичніший текст про Другу світову війну в українській літературі.** «Людина біжить над прірвою» — роман, що написаний українським письменником Іваном Багряним відразу після Другої світової війні в таборах Ді-Пі (1948-49, Гарміш-Партенкірхен). 1943 рік. Молодий чоловік Максим Колот опиняється між двома таборами смерті — фашистським і радянським. Ці дві армії захоплюють людину, немов піщинку в свою жорстоку гру. А та піщинка підхоплюється, тримаючись на власній волі і вірі і перемагає. "Я буду вмирати, та, поки маю дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих, іскрах дороги з чорної прірви в безсмертя..."