Вибрані поезії

Двадцять перше століття ввійшло на нашу планету впевненою ходою, стрімко розкручуючи колесо подій, шукаючи забуте у майбутньому, щоб підготувати людство до нового, не завжди зрозумілого. Таким сигналом із Космосу, напевно, і стало народження житомирянина Богдана Бойка, який прагне віршованим словом спонукати пробудитись людські душі від сну, відродитись, як блискавка, стати світові сонцем і намагатись світити. Юнак з вдячністю сприймає подаровані йому літа. Його душа черпає снагу для творчості у земному і небесному. Але, як би не приваблювали хлопця небеса, він чітко розуміє, що все ж земне рідніше для нього. У поезіях Богдана часто проглядається вселенський смуток за чимось незвіданим, а відтак далеким і ефемерним. Тож, знайомлячись ближче з творчістю, розумієш, що десь глибоко в його душі живуть не просто вірші, а те, з чим він звертається до Бога, просячи у Творця прозріння для людства.