Кутя

Кутя. Ну і що тут незвичайного, — запитає будь-хто з вас? Послухайте-но лишень, якого сенсу набуває кутя для тих, хто на війні. Чи то колись, чи нині. Ця жменька пшениці — то не про їжу, то — про рідних людей, коляду, про ялинку. А на ялинці — цукерки, проте лише в уяві… війна.