Без ґрунту

«Без ґрунту» — модерністський роман Віктора Домонтовича, сюжет якого розгортається на тлі подій 1920–1930-х років, коли радянська влада прагнула створити нову людину та нову реальність, позбавлену минулого і традицій. Центральна постать твору — культуролог Ростислав Михайлович, який вирушає з Харкова до рідного Дніпра для вирішення питання збереження Варязької церкви, величної архітектурної пам'ятки, спорудженої його учителем, архітектором Линником. Однак на шляху до цієї мети Ростислав стикається з тотальним контролем держави, де навіть згадка про архітектуру або її стиль може стати підставою для переслідування. Роман відображає атмосферу постійного страху, де кожен вчинок і слово можуть бути використані проти людини в умовах радянського тоталітаризму.